|
14:13
1 травня – 50 років від часу відкриття Берестечківського народного історичного музею (1963).
|
|
|
Музейні працівники Волині щиро вітають
директора Берестечківського народного історичного музею
Олега Анатолійовича Дергая
з 50-річним ювілеєм музею
та зичать міцного здоров’я, довгих років життя,
творчої наснаги та нових здобутків на ниві
музейництва та історичного краєзнавства Волині,
збереження, дослідження та популяризації
історико-культурної спадщини рідного краю!
Довідково:
 1 травня 1963 року гостинно відкрив для відвідувачів свої двері Берестечківський історичний музей. Його відкриттю передувала велика робота людей, залюблених в історію рідного краю, невтомних збирачів минувшини. До таких невтомних шукачів історичної істини належить ентузіаст музейної справи, один із зачинателів краєзнавства на Волині Григорій Євстахійович Філіпович.
Він, вчитель місцевої школи, разом зі своїм колегою, таким же палким ентузіастом-краєзнавцем Д. П. Шпаньком вміло спрямовує пошукову роботу як учнівського колективу, так і громадськості. Сам же особисто поглиблено вивчає історичну літературу, бере участь в археологічних розкопках на місцях битви війська Богдана Хмельницького з армією польського короля Яна Казимира під Берестечком влітку 1651 року, налагоджує контакти з науковцями обласного краєзнавчого музею, працює в архівах Ленінграда, Львова, Рівного, Черкас.
Результати пошукової роботи краєзнавця – це десятки оригінальних експонатів з життя міщан та ремісників древнього Берестечка, унікальні реліквії часів козацтва та знаменитої Берестечківської битви. Все це стало надбанням місцевого історичного музею, засновником і завідувачем якого на громадських засадах був Г. Є. Філіпович. Відтоді цей музейний заклад, один з перших на Волині, здобуває широку популярність і визнання.
10 грудня 1968 року Міністерство культури України присвоїло Берестечківському історичному музею почесне звання «Народний».
Експозиція тим часом розросталась. Знаряддя праці періоду неоліту, речі ХІ–ХІІІ ст., зброя різних часів... З’явились матеріали про те, як переправляли ленінську «Іскру» через Волинь, про славну землячку О.І.Фірковську, бійця Першої Кінної Армії.
Коли Г. Є. Філіпович залишив посаду директора музею, на зміну йому ненадовго приходили вчителі-історики місцевої школи – М. А. Бабіюк, Є.С.Тарасюк, Д. П. Шпанько.
Дещо активніше почав працювати музей, коли його очолив вчитель місцевої школи, який переїхав у Берестечко, В. Є. Каліщук. Музею надали нове приміщення, почали будувати експозицію, звіряти експонати. Виявилась велика їх нестача – пропала нумізматика, експонати деяких відділів.
У 1990 році приміщення музею разом з експозицією було продане приватній особі. Та після численних публікацій у районній, обласній та республіканській пресі, експонати, що залишились, було перенесено в приміщення міської ради, де в червні 1991 року було створено нову експозицію, і музей відновив свою роботу. Завідуючим музеєм на громадських засадах було призначено вчителя-пенсіонера І. А. Шиманського. Керований ним музей проводить значну пошукову, науково-дослідницьку і виховну роботу. Тут постійно є відвідувачі.
З літа 1997 року музей очолив Олег Анатолійович Дергай. Під його керівництвом у музеї ведеться пошукова, науково-краєзнавча робота, поповнюються новими експонатами музейні фонди. У 2008 році експозиція була перенесена в нове приміщення і частково перебудована. Розширено розділи «Археологія», «Берестечківська битва», «Міщанська світлиця». Побудовано нові розділи «Перша світова війна», «Друга світова війна», «Українська Повстанська Армія».
На базі музею організовуються різноманітні виставки з фондів музею та залученням експонатів з приватних колекцій.
Серед охочих побувати в музеї зустрічаються як жителі України, так із-за кордону – Польщі, Литви, Латвії, Росії, Ізраїлю, США. Щороку музей відвідує від 700 до 1800 чоловік.
Олександр Вернидубов
____________________________________
Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2013 рік / упр. культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд. Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2012. – С. 67-68.
|
|
|
|
|
| Всього коментарів: 0 | |
